Багато цікавої та корисної інформації ви можете знайти у facebook "Сторінка психолога для чемних батьків;)"

за посиланням

https://www.facebook.com/groups/3045489468864347

А також прочитавши "Блог психолога для чемних батьків:)"

за посиланням

https://www.blogger.com/u/1/blog/posts/5913404995287693670

Контакти щодо психологічної підтримки

Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб— 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів — безкоштовні.

Цілодобова безоплатна правова допомога /Free Legal Aid. - 0 800 213 103. Консультування з правових питань.

· Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.

· Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0 800 210 160.

· Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66 (063)-721-04-63 (066)-219-09-73.

· Сильне емоційне потрясіння, стрес, відчуття небезпеки можуть викликати у вашої дитини психологічну травму. Читайте нижче, як визначити, що у вашої дитини психологічна травма, та як ви можете їй допомогти. Якщо дитині потрібна допомога спеціаліста - можна звертатися на дитячу гарячу лінію нашого партнера Ла Страда-Україна/La Strada-Ukraine, яка працює в онлайн режимі. Щоб отримати консультацію пишіть:

Фейсбук - https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/

Інста - https://www.instagram.com/childhotline_ua

Telegram - @CHL116111

Безкоштовна інтернет-платформа психологічної допомоги "Розкажи мені". Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку за цим посиланням ( https://tellme.com.ua)

Модератори платформи підберуть спеціаліста, і він якнайшвидше зв'яжеться з вами. Консультації проводяться безкоштовно у режимі онлайн.

Крім того, команда Інституту когнітивного моделювання зі співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця та спеціалістами проекту "Друг" розробила бот першої психологічної допомоги. Він стане в нагоді в перші години після травматичної події - з ним можна ознайомитися, перейшовши за посиланням ( https://t.me/friend_first_aid_bot)

Організації, платформи та експерти, які надають системну психологічну
та психотерапевтичну допомогу військовим і родинам військових

1. Асоціація ресурсної психології та психотерапії, ресурс Molfar HUB, де
надають психологічну допомогу військовим: arpp.info@gmail.com,
+380670977788
https://arpp.com.ua/about-us/
2. Veteran Hub , надає безкоштовні консультації військвим та їхнім сім'ям на
платформі "Це ок" https://tseok.com.ua/
3. ВАРТО ЖИТИ Фонд Яніни Соколової, надає консультації військовим та
їхнім сім'ям: yanina.sokolova.fund@gmail.com, +38 093 506 10 91
https://sokolovafund.org/
4. Lifeline Ukraine ,гаряча лінія для допомоги ветеранам та їхнім сім'ям,
info@lifelineukraine.com
5. Благодійна ініціатива БФ «А.Т.О.»,онлайн-сеанси терапії військових,
kyiv@ato.com.ua, +380 96 633 4 123 https://ato.com.ua/
6. Громадська організація «Центр підтримки АТЛАНТ», гарячу лінію

підтримки для військових та їх сімей, https://t.me/Atlant_SC_bot - Телеграм-
бот, atlanttraining@gmail.com, https://www.atlantsupport.org.ua/

7. Служба психосоціальноїпідтримки сімейвійськовослужбовців, гаряча лінія
психологічної допомоги для сімей військових від ГО "Громадський рух
"Жіноча Сила України", 0 800 332 720, https://www.pidtrymka.in.ua/
8. ГО «Рада дружин та матерів захисників України “Жінки зі сталі”»,
психологічна підтримка родичок військових, zhinkyzistali@gmail.com,
+38(067)8547743, https://www.facebook.com/zhinkyzistali/
9. Центр психологічного консультування та травматерапії “Відкриті двері”
(Open Doors), травмафокусована терапія для військовослужбовців, їх сімей та
людей, чиє життя зазнало впливу війни або інших травматичних подій,
https://odukraine.com/our-specialists/
10. Психологічна підтримка "ОбійМи", ініціатива психологів-волонтерів для
допомоги людям, що зазнали стресу внаслідок воєнних дій та переселення,
https://cutt.ly/BAdUreH
11. Онлайн платформа "Розкажи мені", працюють з тривогою, панічними
атаками, депресією чи суїцидними станами, https://tellme.com.ua/get-help
12. Центр психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України,

працюють із розладами, пов’язаними з бойовим стресом, наслідками черепно-
мозкових травм (постконтузійний синдром), 073 450 60 00 або написати на

пошту: forestglade.vet@gmail.com, https://www.facebook.com/ForestGladeHosp/
13. Громадська спілка "Дім Ветерана", центр соціальної адаптації та
психологічної реабілітації ветеранів, членів їхніх родин, родин загиблих, 067
783 4814, tolmachova808@gmail.com
https://www.facebook.com/dimVeteranaZhytomyr/

Матеріал взято:
https://www.facebook.com/psysferakiev/posts/pfbid0QMq6SQn5SNukp1ZryZfYg7qdaoTGeq8rzSFfiNLSjc
vn7Ck78UGC7wrbGD4dgMvsl

Як підтримати дітей у часи невизначеності та стресу

Поради для батьків

1. Дізнайтеся, як дитина бачить події та як реагує на них

Ставте дитині відкриті запитання та дізнайтеся, що саме дитина вже знає. Дайте зрозуміти, що дитина може поговорити з вами тоді, коли захоче. Допомогти почати розмову можуть малювання, ваші розповіді й інші види спільної діяльності.

2. Будьте відкриті і говоріть з дитиною зрозумілими для неї словами

Діліться власним баченням ситуації, при цьому намагайтеся бути емоційно стриманими. Якщо ви не можете відповісти на запитання дитини, не намагайтеся вигадати правильну відповідь. Не знати відповіді на всі запитання – нормально. Спробуйте зрозуміти, чому дитина запитує про це, що саме для неї важливо, та з огляду на це побудуйте розмову.

3. Говоріть про емоції

Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину. Скажіть: «Я бачу, що ти переживаєш через те, які обставини склались у країні, я теж хвилююсь». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась один на один зі своїми переживаннями. У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що би не сталось, головне – ми одне в одного є». Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Саме так вони допомагають собі впоратися зі своїми емоціями.

4. Поділіться з дитиною планом на випадок надзвичайних подій

Допомагає стишити хвилювання наявність плану дій у разі погіршення ситуації у країні. Спочатку план маєте скласти ви, дорослі, нехай він буде максимально простим та зрозумілим. Розкажіть про нього дитині. Обговоріть, де ви можете зустрітися, якщо не працюватиме мобільний зв’язок; до кого з дорослих можна звертатися за допомогою, якщо дитина опинилася у людному місці без вас; які речі краще взяти з собою, а які необхідно буде залишити у разі евакуації тощо.

5. Залучайте дитину до позитивної діяльності

У часи невизначеності дитина особливо потребує емоційного контакту із значимими дорослими. Це може бути читання разом, гра або фізична активність. Така діяльність допомагає дитині залишатися емоційно пов'язаною з людьми, які є важливими для неї. Окрім того, дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу життя родини, наскільки це можливо, особливо перед сном.

6. Дбайте про себе

Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, поспілкуйтеся про те, що вас непокоїть, з іншими членами родини, з вашими друзями та людьми у вашому оточенні, яким ви довіряєте.

7. Обережно закінчуйте розмови

Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову про важливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає. Нагадайте дитині, що ви піклуєтеся про неї, слухаєте її і що вона може у будь-який час поговорити з вами на будь-які теми, які її хвилюють.

https://www.unicef.org/ukraine/stories/7-tips-for-parents

Як підтримати дитину дошкільного віку у складній ситуації

Як говорити про війну з дошкільнятами

• Розмовляти з малюком необхідно терпляче та врівноважено, щоб передати їм відчуття спокою та безпеки(особливо під час повітряної тривоги).

• Подавати інформації про війну корисно у вигляді казки, використовуючи сюжети, які передаватимуть ситуацію, що склалася(чому ми йдемо у сховище і т.д.).

Як дитина раннього віку реагує на травматичні події

· плаче і не можу заспокоїтися;

· погано спить, часто прокидається, довго не засинає;

· відмовляється від їжі або дуже багато їсть;

· монотонно розхитується всім тілом або головою;

· повертається до більш ранніх звичок(смокче палець, перестає проситися в туалет і т.д.);

· відстає у розвитку(часто це може помітити лікар).

Загальні рекомендації для батьків, які живуть на кризових територіях у стані соціальної та політичної напруги.

1. Намагайтесь якомога менше змінювати звичний режим життя дитини.

2. Побільше сну, відпочинку, позитивних вражень.

3. Організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – зарядка, танці, рухливі ігри.

4. Харчування – може бути частим і маленькими порціями, не примушуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту. Харчування може бути легким та корисним(фрукти, овочі, соки і т.д.).

5. Не відмовляйте дитині у солодкому. Неміцний чай з цукром, цукерка викликають позитивні емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку.

6. Не бійтесь зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги.

7. Теплий душ або вання також допоможуть зняти зайву напругу.

ЯК ПОБОРОТИ ТРИВОЖНІСТЬ ТА ЗАНЕПОКОЄННЯ

Страх, переживання та стрес — нормальна та зрозуміла реакція на бойові дії.

Ми не можемо займатися тим, до чого ми звикли, і не знаємо, коли життя повернеться до «довоєнного». Невизначеність і неможливість контролювати та постійні переживання за своє життя крокують поруч із комендантським часом, оголошеннями порітряної тривоги, пошуком укриття, страхом за рідних і близьких.

Це все може призвести до розладів сну, проблем із концентрацією, депресивного та тривожного розладів, панічних атак.

Це нормально — почуватися не в тонусі, пам’ятайте про це. Ось поради як зменшити стрес та полегшити паніку:

— Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати. У час коли наші плани руйнуються і ми не можемо нічого спланувати, важливо залишатися при чомусь стабільному. Зробіть усе можливе, щоб підготуватися: складіть тривожну валізку, зробіть запаси їжі, технічної та питної води. Чіткі поради як діяти у разі надзвичацної ситуації ось тут: https://dovidka.info/

— Тримайте руку на пульсі новин, але без одержимих перевірок. Важливо розуміти яка ситуація в країні, щоб знати як поводитися і чого очікувати. Та намагайтеся не перевіряти новини щохвилини — це підвищить панічні настрої і відчуття страху за життя і здоров’я як власне, так і близьких.

— Подбайте про поживні харчі тривалого зберігання. Зробіть триденний продуктовий запас для дому. За потреби, їх можна взяти з собою в укриття. Бажано, щоб ці продукти не потребували багато води для приготування.

Правильне харчування позитивно впливає на ваше психічне здоров’я, адже від спожитої їжі залежить те, як працює наш мозок, як у ньому утворюються нейромедіатори, за допомогою яких нейрони «спілкуються» між собою, та як працює наша імунна система.

— Намагайтеся дотримуйтеся режиму сну. Поки людина спить, у неї відновлюється імунітет, здійснюється синтез гормонів (мелатонін виробляється вночі, а кортизол вранці) та виводяться токсини з організму. В тривожні часи воєнних дій і постійних загроз заснути може бути важко. Але не забувайте про таку ніби й тривіальну, проте важлиу процедуру як сон.

— Не забувайте рухатися. Навіть якщо ви переховуєтеся в укритті, можна прогулюватися по периметру чи на одному місці, робити мінімальні фізичні вправи. Це допоможе впоратися зі стресом, тривогою та панічними настроями, адже під час фізичного навантаження виділяється ендорфін. Також фізична активність відволікає від нав’язливих негативних думок і допомагає зосередитися на будь-чому іншому.

— Залишайтеся на зв’язку з близькими. Неважливо як близько або далеко знаходяться ваші близькі та як часто ви з ними спілкуєтеся, намагайтеся підтримувати з ними зв’язок. Також якщо ви почуваєтеся самотньо, не соромтеся зателефонувати сусідам і гуртуватися разом.

— Допомагайте іншим. Добрі справи, волонтерство та допомога іншим допоможе почуватися краще. Організовуйте пункти видачі чаю для захисників, віддайте речі першої необхідності переселенцям з інших міст, підтримуйте українську армію фінансово, комунікуйте з іноземними друзями про перебіг ситуації в Україні та як вони можуть вплинути на свої уряди в інших країнах, аби підтримати Україну тощо.

Пам’ятайте, це нормально — відчувати занепокоєння і паніку, коли світ навколо вас нестабільний.

ПРОФІЛАКТИКА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство - пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне - безпечне і радісне існування.

Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

П'ять шляхів до серця дитини

Дотик — один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток.

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою».

Подарунок. Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертаються до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо ж дорослі буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.

На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.

2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку.

3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.

4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами.

5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.

6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею.

7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня.

8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення.

9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася..

10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.

11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом.

12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.

13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне.

14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно…”

Як навчити вашого малюка ділитись

Чого слід очікувати в цьому віці?

«Я тобі її не дам!» – кричить ваша дитина, відбираючи у приятеля свою іграшкову вантажівку. Але як тільки вам удалося залагодити цю ситуацію, одразу ж виникає нова. «Ні!» – кричить дитина у відповідь на бажання гостей ближче розглянути її колекцію каменів. Але хіба малюк не знає про те, що треба ділитись?

Насправді, він знає, просто не надто впевнений у тому, що це дійсно треба робити. Ваша три- або чотирирічна дитина може годинами грати з іншими дітьми, дотримуватися черги в іграх, та й загалом уже менш егоїстична, ніж рік чи два тому. Але вона, як і раніше, імпульсивна, і в неї все ще відсутнє чітке уявлення про час, тому терпляче чекати, доки її приятель награється з бажаною іграшкою, дитині дуже складно.
Як допомогти дитині навчитися ділитися?

Зробіть так, щоб дитина отримувала задоволення щоразу, коли ділиться з ким-небудь. Навчіть дитину груповим іграм, в яких гравці працюють разом для досягнення спільної мети. Разом складайте пазли, наприклад, по черзі додаючи частинки, розподіляйте домашні справи: поливайте рослини, замітайте підлогу або розпаковуйте разом з дитиною сумки після повернення з магазину. Нарешті, давайте дитині їжу або предмети, якими вона час від часу зможе ділитися зі своїми друзями, наприклад, цукерки, печиво або наклейки, щоб ділитись ними під час гри на дитячому майданчику.

Не карайте дитину за скупість. Якщо ви кажете дитині, що вона егоїст, сварите її, коли вона не ділиться, або примушуєте віддавати цінні для неї речі, то розвиваєте в неї почуття образи, а не щедрості. Щоб навчити дитину ділитись, використовуйте позитивне підкріплення, а не нотації та вмовляння. Також майте на увазі, що коли дитина притримує й залишає в себе певні предмети – це цілком нормальна ситуація. У міру дорослішання малюк дізнається, що ділитися з друзями, які стають все більш важливими для нього людьми, приносить йому значно більше задоволення, ніж скупитись.

Обговорюйте це питання. Коли діти сваряться через іграшки, допоможіть їм з’ясувати, що відбувається насправді. Якщо один приятель відмовляється чим-небудь ділитись, поясніть дитині ті почуття, які він може при цьому відчувати. Наприклад: «Сашко дуже любить цю іграшку, він не хоче, щоби хтось грав з нею саме зараз». До того ж допоможіть своєму дошкільнику навчитись висловлювати свої почуття. Коли він не проявляє щедрості, спитайте в нього, що сталось. Можливо, ви виявите, що в садку зникли кілька залізничних шляхів (і тепер він боїться, що і його річ теж «зникне»), або дитина просто особливо цінує картки з футболістами, тому що їх подарував їй дідусь (вона береже їх і боїться пошкодити).

Навчайте дитину навичкам вирішення проблем. Якщо ваша дитина міцно вчепилась в іграшкову вантажівку, якою зараз хоче пограти її приятель, вона, швидше за все, думає: «Або я, або він». Варіант спільної гри з вантажівкою може просто не спасти їй на думку. Запропонуйте дітям грати з вантажівкою по черзі (можете навіть установити таймер, щоб визначати настання черги кожного з них), переконайте їх, що ділитись під час гри не означає віддавати назовсім, і відзначте, що якщо дитина ділиться своїми іграшками із друзями, вони будуть більш схильні ділитися з нею своїми.

Організовуйте майданчик для ігор. Перед тим як запросити друзів у гості, спитайте у вашої дитини, якими іграшками вона не хоче ділитись, і допоможіть їй знайти надійне місце, щоб їх заховати. Потім попросіть дитину подумати, якими іграшками було б весело пограти разом із приятелями, наприклад, іграшковою рацією, предметами для малювання і виробів, будівельними кубиками та спортивними снарядами. Це налаштує її на щедрість, коли друзі прийдуть у гості. Попросіть друзів дитини принести із собою одну або кілька власних іграшок. Ваша дитина буде більш щедрою, якщо з нею також будуть ділитись.

Виявляйте повагу до речей дитини. Якщо ваш дошкільник відчуває, що з його одягом, книгами, іграшками погано поводяться, навряд чи він віддасть їх навіть на мить. Тому попросіть дозволу, перш ніж взяти його кольорові олівці, і надайте йому можливість сказати «ні». Докладіть всіх зусиль, щоби брати, сестри, друзі й родичі також шанобливо та дбайливо ставились до речей дитини, питали дозвіл, якщо хочуть розглянути їх ближче.

Подавайте приклад. Кращий спосіб для три- або чотирирічної дитини навчитися щедрості – побачити її приклади. Тому діліться своїми цукерками з дитиною. Запропонуйте їй свій шарф, щоб вона могла виглядати супергероєм, і спитайте, чи можна вам поміряти її нову шапку. Використовуйте слово «ділитися», щоб описати те, що ви робите, і не забудьте розповісти дитині, що невідчутними речами (наприклад, почуттями, думками й розповідями) теж можна поділитись. Найголовніше, щоб дитина бачила, що ви берете й віддаєте, знаходите компроміс і ділитеся з оточуючими.

https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/675/

«Обдаровані діти у садочку»

Як дошкільний заклад може сприяти розвитку обдарованості у дітей?

Дитина багато часу проводить у дошкільному закладі, тож треба спланувати роботу так, щоб індивідуальний підхід поєднати із системним розвивальним характером.

Зазвичай такі діти вирізняються високою активністю з раннього дитинства, вибірковістю у їжі, меншою тривалістю сну, нескінченністю запитань, ігноруванням нецікавих видів діяльності та ін. Тому і підхід до них має теж відрізнятися.

Виокремлюють два способи навчання обдарованих дітей: збагачення і прискорення.

В умовах дошкільного закладу прискорення набуває форми переходу до більш старшої вікової групи, а потім більш ранній прихід дитини в перший клас. Таке прискорення має і позитивні, і негативні риси. З одного боку, обдарована дитина одержує адекватнее своїм здібностям навантаження і уникає нудьги повільного темпу засвоєння матеріалу, який необхідний її одноліткам. З іншого боку, великі навантаження і соціальна ситуація, що не відповідає віку, іноді виявляються занадто важкими для розвиненої дитини.

Метод збагачення найчастіше набуває форми додаткових індивідуальних занять та занять у різноманітних гуртках, секціях тощо. В таких умовах є можливість індивідуального підходу, створюється достатня мотивація і гарні умови для прогресу обдарованої дитини.

Методи стимуляції та активізації діяльності обдарованих дітей:

· дебати;

· співпраця;

· навчання у парах;

· круглий стіл;

· групове дослідження;

· рольові ігри;

· гра за сценарієм;

· «мозкова атака».

Для ефективної роботи з обдарованими дітьми вихователь повинен:

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Знати особливості обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати досвід роботи у закладах для дітей дошкільного віку.

4. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

5. Мати широке коло інтересів та вмінь

6. Бути живим і активним.

Коментарi